Категорія: Е

  • етюдний

    1. Стосунний до етюду (короткої музичної п’єси), властивий йому; призначений для етюдів.

    2. Стосунний до етюду (підготовчого нарису в образотворчому мистецтві), властивий йому; призначений для етюдів.

    3. Переносно: попередній, підготовчий, не остаточний; такий, що має характер етюду, нарису.

  • етюдист

    1. Музикант (переважно піаніст), який спеціалізується на виконанні етюдів або має у своєму репертуарі значну кількість таких творів.

    2. Шахіст, який складає або спеціалізується на розв’язанні шахових етюдів (композицій).

  • етюдизм

    1. (в образотворчому мистецтві) художня манера, заснована на використанні етюду як самостійного, завершеного твору, для якого характерні безпосередність сприйняття, свобода виконання та акцент на передачі миттєвого враження, світла й атмосфери.

    2. (переносно) підхід або стиль у будь-якій творчій діяльності, що нагадує художній етюд своєю навчально-дослідницькою спрямованістю, фрагментарністю або відпрацюванням окремих елементів.

  • етюд

    1. Невеликий музичний твір, часто інструментальний, призначений для розвитку техніки виконавця та художнього висловлення; також може бути самостійним твором з певним художнім задумом.

    2. У образотворчому мистецтві — швидко виконаний, переважно невеликий за розміром, підготовчий малюнок, начерк або замальовка з натури, що вивчає деталь, фрагмент або ефект для подальшої великої роботи; самостійна робота, що передає миттєвий стан, настрій або враження.

    3. У театральному мистецтві, балеті — невелика вправа або сценічний екзерсис для відпрацювання акторської або танцювальної техніки, а також коротка сценка, зазвичай імпровізаційного характеру, створена на певну тему.

    4. У літературі — невеликий за обсягом прозовий або публіцистичний твір, що ґрунтується на спостереженнях, присвячений окремому питанню або характеристиці явища, часто близький до нарису.

    5. У шахах — спеціально складена композиція (задача), у якій потрібно знайти єдиний правильний шлях до досягнення мети (наприклад, виграшу або нічиєї), часто з парадоксальним або ефектним рішенням.

  • етчинг

    1. (в образотворчому мистецтві) техніка гравюри на металі, при якій малюнок протравлюється кислотою на заздалегідь покритій кислотостійким лаком металевій пластині, що потім використовується для друку відбитків; твір, виконаний такою технікою.

    2. (у техніці, технологіях) процес вибіркового хімічного або електрохімічного травлення поверхні металу, скла чи напівпровідника для створення мікрорельєфу, написання написів, формування мікросхем тощо.

  • етфоран

    Етфоран — торгова назва лікарського засобу на основі енфлурану, інгаляційного загального анестетику для наркозу.

    Етфоран — хімічна сполука (2-хлоро-1,1,2-трифторетилдифторометиловий ефір), що використовується в медицині як інгаляційний наркозний засіб з анальгетичним ефектом.

  • етум

    1. (лінгв.) Початкова форма слова, його первісне значення та звучання, що встановлюється шляхом етимологічного аналізу; етимологічна основа.

    2. (істор., рел.) У давньогрецькій міфології — божество-покровитель, дух-засновник роду, родини або місцевості, що часто ототожнювався з героєм-епонімом.

  • етуаль

    Етуаль (від фр. étoile — «зірка») — застаріла назва зірки, що використовувалася в поетичній мові та старовинній науковій термінології.

    Етуаль — традиційна назва декоративної зірки (наприклад, орденської), а також геральдична фігура у вигляді зірки.

  • етруський

    1. Стосується до Етрурії, стародавньої області в центральній Італії, або до її корінного населення — етрусків.

    2. Пов’язаний з високорозвиненою цивілізацією етрусків, що існувала до становлення Римської імперії, а також з їхньою мовою, культурою, мистецтвом, звичаями тощо.

  • етруски

    1. Стародавній народ, що мешкав на півночі Апеннінського півострова (в області Етрурія, сучасна Тоскана) в I тисячолітті до нашої ери та створив високу культуру, що вплинула на розвиток Стародавнього Риму.

    2. Представники цього народу.