Категорія: Е

Етіольованість — біологічний стан рослин, що розвиваються в умовах повної або значної відсутності світла, який характеризується втратою звичайного зеленого забарвлення (через недостатній синтез хлорофілу), видовженими та ослабленими пагонами, недоразвиттям листових пластин і порушенням нормального процесу фотосинтезу.

Етіольованість — у більш широкому сенсі — ознака або властивість чого-небудь, що перебуває в стані дефіциту життєво необхідних умов для нормального розвитку, що призводить до його ослаблення, виродження або недорозвиненості (переносне вживання, аналогічно до біологічного терміна).

Етіолування — біологічний процес, за якого рослина, що росте в умовах недостатнього освітлення (у темряві або напівтемряві), втрачає звичайне забарвлення (хлорофіл), стає блідою, жовтуватою або білуватою, має видовжені та ослаблені пагони.

Етіолування — навмисне вирощування рослин у темряві або напівтемряві з метою отримання таких знебарвлених і ніжних пагонів (наприклад, спаржі, цикорію салатного) для кулінарного використання.

1. Розділ медицини, що вивчає причини та умови виникнення захворювань.

2. У філософії та релігії — вчення про причини та походження явищ, часто стосовно міфів про походження світу, звичаїв, назв.

3. Причинність, причинний зв’язок явищ; сукупність причин, що обумовлюють якесь явище або стан.

1. У лінгвістиці — принцип або практика пояснення походження слів, їх етимології; етимологізація.

2. У фольклористиці та міфології — пояснення походження явищ, об’єктів, назв або звичаїв через міфічні, легендарні чи фантастичні причини; етіологічний міф.

Етіоботаніка — наукова дисципліна на стику етнології та ботаніки, що вивчає взаємозв’язок між рослинним світом і культурою, знаннями, господарською діяльністю, міфами, віруваннями та мовою певних народів або етнічних груп.

Етіоботаніка — галузь знань, що досліджує традиційне використання рослин (харчове, лікувальне, ритуальне, побутове тощо) в історичному та сучасному контексті різних культур.

1. Властивість художнього твору (зокрема, музичного, літературного, театрального), що полягає у його виконанні, побудові або характері як невеликого, технічного вправового твору (етюду), часто з акцентом на відпрацюванні окремої майстерності, прийому алі на експерименті, аніж на завершеному ідейно-художньому цілому.

2. У музичній педагогіці та виконавстві — технічна складність, вправовий характер музичного твору або його фрагменту, що вимагає особливої уваги до відпрацювання певних навичок.

1. Невеликий дерев’яний ящик або скринька з приладдям для малювання та зберігання фарб, пензлів і інших художніх належностей, який використовується живописцями під час роботи на відкритому повітрі (пленері).

2. Спеціальна папка або альбом у вигляді скриньки для зберігання та перенесення аркушів паперу, картону, невеликих ескізів або малюнків.