Категорія: Е

Ефедрові — родина голонасінних кущів або невисоких дерев класу гнетоподібних, представники якої містять алкалоїд ефедрин; до цієї родини належить рід ефедра (хвойник).

1. Алкалоїд, що міститься в рослинах роду ефедра, який стимулює центральну нервову систему, розширює бронхи та підвищує артеріальний тиск; застосовується в медицині.

2. Лікарський засіб на основі цього алкалоїду, що використовується для лікування захворювань дихальних шляхів (наприклад, бронхіальної астми), а також при алергічних станах і гіпотензії.

Ефедра — рід вічнозелених чагарникових рослин родини ефедрових, що ростуть переважно в посушливих регіонах; містить алкалоїд ефедрин.

Ефедра — застаріла назва хвойника, вічнозеленої чагарникової рослини з родини ефедрових.

1. У Стародавній Греції — система державного громадянського та військового виховання юнаків у віці від 16-18 до 20 років, що готувала їх до повноправного життя в полісі.

2. Період життя, вік юнака (ефеба) у Стародавній Греції, що відповідав часу проходження такого виховання.

Ефебій — у Стародавній Греції: юнак віком від 18 до 20 років, який проходив обов’язковий курс військової та громадянської підготовки (ефебію) для отримання повних прав громадянина.

Ефебій — у Стародавніх Афінах: випускник гімназії, зарахований до списків ефебів і принесений присязі на вірність державі.

Ефебофілія — сексуальна привабливість або статеве потяг до юнаків підліткового віку (епітебів), що перебувають на стадії статевого дозрівання.

1. У Стародавній Греції — юнак віком від 18 до 20 років, який проходив обов’язковий курс військової та громадянської підготовки (ефебію) для отримання повних прав громадянина.

2. У мистецтві та літературі — зображення або образ юнака, що перебуває в періоді розквіту краси, часто уособлення ідеалу чоловічої молодості.

Ефасе — власна назва міста в Ізраїлі, відомого також як Ефес, що було значним центром раннього християнства та місцем, де, за переказами, проживала після розп’яття Діва Марія.

Ефасе — традиційна українська церковнослов’янська назва міста Ефес, що часто вживається в релігійних текстах, зокрема в контексті Ефеських соборів або Послання до ефесян апостола Павла.

1. У давньогрецькій музиці — один з трьох основних ладів (разом з дорийським та фригійським), що характеризувався піднесеним, урочистим характером; вважався ладом аполлонійським, на відміну від дионісійського фригійського.

2. У сучасному музикознавстві — рідкісна назва для одного з давньогрецьких ладів (гам), що будується від звуку “мі” та має специфічну послідовність тонів і півтонів у сходженні та низхожденні.

3. У переносному, застарілому вживанні — благозвучність, гармонійність, приємна узгодженість (часто стосовно мови чи поезії).

Ефармон — власна назва фармацевтичного препарату, що містить синтетичний аналог гормону щитоподібної залози левотироксин (L-тироксин) та застосовується для лікування гіпотиреозу.

Ефармон — торгова марка (бренд) лікарського засобу на основі левотироксину натрію, виробленого компанією «Здоров’я» (Харків, Україна).