1. (діал.) Те саме, що безздоровий — такий, що не має доброго здоров’я, хворобливий, недужий.
2. (перен., діал.) Шкідливий для здоров’я, нездоровий.
Категорія: Б
-
беззгучно
1. Не видаючи звуків, без жодного звуку; повністю тихо.
2. У фонетиці: про вимову звуків, зокрема приголосних, без участю голосу, коли голосові зв’язки не вібрують; глухо.
-
беззгучний
1. Який не видає звуків, не супроводжується звуками; безшумний, тихий.
2. У лінгвістиці: про приголосний звук, що утворюється без участі голосу, лише за допомогою шуму; глухий (наприклад, звуки [п], [т], [к], [с]).
-
беззглядно
1. Не зважаючи на наслідки, нехтуючи обережністю; безоглядно, безрозсудно, відчайдушно.
2. (У значенні прислівника міри) У високому ступені, надзвичайно, дуже.
-
беззглядний
1. Який не має згляду на когось або щось, нехтує обставинами, умовами; безоглядний, безрозсудний.
2. Який не має меж, обмежень; безмежний, необмежений.
-
беззвітно
1. Не залишаючи про себе жодних відомостей, слідів; так, що ніхто не знає про місце перебування або долю когось, чогось.
2. Не привертаючи до себе уваги, непомітно, потайки.
3. Не виявляючи себе, не заявляючи про своє існування; мовчки, безслідно.
-
беззвітний
1. Який не зобов’язаний давати звіт, не підзвітний нікому; такий, що діє на власний розсуд, без контролю.
2. Який не потребує або не допускає відповіді, пояснення; безвідмовний, беззаперечний (переважно про почуття, стан).
-
беззвучно
1. Не видаючи звуків, не супроводжуючись звуком; тихо, безшумно.
2. Переносно: не виявляючи себе, непомітно, потай.
-
беззвучний
1. Який не супроводжується звуками, не видає звуків; тихий, безшумний.
2. У фонетиці: такий, що утворюється без участі голосу (про приголосні звуки).
-
беззв’язковий
1. (лінгв.) Такий, що не має зв’язки (сполучного звука) між основами у складних словах; утворений без сполучного голосного (інтерфікса).
2. (біол., мед.) Такий, що не має зв’язок (анатомічних структур, що з’єднують органи або частини тіла); позбавлений зв’язкових тканин або волокон.