1. Не видаючи звуків, не супроводжуючись звуком; тихо, безшумно.
2. Переносно: не виявляючи себе, непомітно, потай.
беззвучно
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Він беззвучно засміявся. В голові трохи крутилося, бо він мало спав цієї ночі.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
Ян хотiв щось сказати, але не мiг, i тiльки беззвучно ворушились його збiлiлi губи та шукали чогось тремтячi руки. Вiн заточився i як п’яний подавсь до контори.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: прислівник () |