беззвітний
[bɛzzʋitnɪj] Прикметник
Буква:Б
Значення
- (Юриспруденція) –
Який не зобов’язаний давати звіт, не підзвітний нікому; такий, що діє на власний розсуд, без контролю.
- (Лінгвістика) –
Який не потребує або не допускає відповіді, пояснення; безвідмовний, беззаперечний (переважно про почуття, стан).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. беззвітний, р. беззвітного, д. беззвітному, з. беззвітного, о. беззвітним, м. беззвітнім