АКСІО́МА, и, жін.
1. Вихідне положення, що не потребує доведення, оскільки є очевидною істиною, і з якого за правилами логіки виводяться інші положення певної теорії; постулат. Аксіоми лежать в основі будь-якої дедуктивної науки, зокрема математики.
2. перен. Безперечне, незаперечне твердження, істина, яка не викликає сумніву. Те, що знання — сила, давно вже стало аксіомою.