АКОМОДА́ЦІЯ, ї, жін.
1. фізіол. Здатність ока пристосовуватися до чіткого бачення предметів, розташованих на різній відстані від нього, шляхом зміни кривизни кришталика.
2. лінгв. Часткове пристосування артикуляції суміжних звуків (голосних і приголосних) у мовленнєвому потоці, що виявляється у зміні їхніх акустичних характеристик.
3. біол. Пристосування організмів, їхніх органів або клітин до змін умов навколишнього середовища (напр., зміна забарвлення тіла тварини під впливом освітлення).
4. психол. Пристосування поведінки, психічних процесів або сприйняття індивіда до нових умов чи вимог середовища.