розшарування

1. Процес або результат утворення шарів, розподілу на шари; розшарування, стратифікація (у геології, соціології, техніці тощо).

2. Роз’єднання, розділення раніше єдиного цілого на окремі частини, групи, верстви, що супроводжується втратою зв’язків між ними; розкол.

Приклади:

Приклад 1:
Майнове та соціальне розшарування зайшло в суспільстві так далеко, що царська влада мусила втручатись у делікатну сферу суспільних відносин, щоб запобігти соціальним конфліктам, про що свідчать закони Шульги (раніше їх неправильно приписували Ур- Намму), законодавство міста-держави Ешнунна тощо, зорієнтовані на врегулювання домашнього рабства та захист приватної власності. На міжнародній арені царі III династії Ура, особливо син Ур-Намму Шульга, намагалися проводити активну політику.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”

Приклад 2:
Общинна земля не підлягала відчуженню за межі роду, всередині роду вона регулярно перерозподілялася шляхом жеребкування, що неминуче призводило до поземельного розшарування общинників. Здебільшого селянські господарства були дрібними, поступово також складалася велика земельна власність общинної верхівки.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”