розмічування

Процес нанесення розмітки, позначок або ліній на поверхні чого-небудь для орієнтування, поділу, визначення меж або вказівок.

У мовознавстві та обробці природної мови — автоматичне або ручне додавання до тексту спеціальних позначок (тегів), що визначають граматичні, синтаксичні, семантичні або інші характеристики мовних одиниць (наприклад, частини мови, синтаксичні зв’язки).

У виробництві та технологіях — операція перенесення форми та розмірів деталі з креслення на заготівлю за допомогою розмічувальних інструментів перед обробкою.

Приклади:

Приклад 1:
Основні етапи виготовлення шаблонів такі: розмічування загото- вки, розкроювання, механічна обробка фрезеруванням, свердленням та ручною доводкою, нанесення інформації, маркірування ( таврування), контроль, фарбування. Розмічення може виконуватись такими метода- ми: за табличними даними на вертикальному розмічувальному стенді за допомогою штангенрейсмуса; за копірами або пантографами; за до- помогою кальки або світлокопій; прямим фотографуванням; фото- контрактним методом у випадках, коли конструкторський плаз прозо- рий, а поверхня заготовки покрита світлочутливим шаром; за люміно- форним методом, при якому лінії плазу заповнюються люмінофорною сумішшю, а поверхня шаблону покривається світлочутливим шаром; за допомогою копіювально-фрезерних автоматів з одночасним фрезеру- ванням контуру.
— Тютюнник Григорій, “Вир”