1. (лат. opinio juris) У міжнародному праві — переконання держав у юридичній обов’язковості певної практики, що є одним з двох необхідних елементів для формування звичаєвої норми міжнародного права (поряд із довгостроковою однаковою практикою — usus).
2. (лат. opinio juris sive necessitatis) Переконання у правовій необхідності; суб’єктивний елемент міжнародного звичаю, що відображає усвідомлення державами того, що відповідна практика є для них юридично обов’язковою.