Властивість або якість того, що є ритмічним; наявність чіткого, закономірного ритму в чомусь.
У музиці та поезії: організація звукових елементів (тривалостей, наголосів, пауз) у часі, що створює відчуття впорядкованого руху та внутрішньої гармонії.
У ширшому значенні: закономірне чергування будь-яких елементів, явищ або процесів у просторі або часі, що сприймається як впорядкованість і гармонійність (наприклад, ритмічність рухів, ритмічність у архітектурі, ритмічність виробничих процесів).