1. Застаріла назва для відступника, відщепенця, зрадника віри або ідеї; той, хто відколовся від основної групи, спільноти, організації.
2. У церковній історії — прозвище, що закріпилося за галицьким митрополитом Антонієм (Антоном) Ангеловичем (1756–1814), який у 1808 році перейшов з унії в православ’я, чим викликав різке осуду греко-католицької церкви.