1. Властивий звіру, характерний для нього; такий, що належить звірові.
2. Переносно: жорстокий, лютий, нелюдський; такий, що позбавлений будь-яких людських почуттів.
звірячий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
А на Теклиному обличчі було написано невимовний, звірячий жах і мольбу, неначе хтось на неї замірився сокирою, щоб забити, та так, замірившись, і стояв. Андрій аж помертвів.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: прикметник () |