1. Властиве звіру, характерне для звіра; такий, що нагадує звіра за зовнішнім виглядом, поведінкою ато жорстокістю.
2. (у переносному значенні) Надзвичайно сильний, нестримний, лютий (про почуття, прояви тощо).
звіряче
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Звіряче виття уже закушпелило погляд німий од цих несусвітніх страшних веремій. Не хочу й на очі — ні ночі ні дня, простую наосліп — іду навмання.
— Невідомий автор, “140 Vybrane Vyd 2016 R”
Частина мови: прикметник () |