Словник Української Мови
Буква
1. Дика тварина, що мешкає в природному середовищі, на відміну від свійських тварин; хижак.
2. Переносно: жорстока, нелюдяна, хижацька людина.
3. У міфології, фольклорі та художній літературі: фантастична, чарівна або перевертень-тварина, що володіє надприродними властивостями.
4. Розм. Про того, хто відрізняється надзвичайною силою, витривалістю або працездатністю.
Приклад 1:
У лісі є такі провалля, заховані під хрустом та галуззям, — не бачить їх ні звір, ані людина, аж поки не впаде… І ще говорить про хижість, про лукавство, — вже б мовчала! Я бачу, ще не знав натури твеї.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Це не так і важко, бо ви на те людина, себто той звір, що належить до класу Homo sapiens[60] і має надзвичайно розвитий інстинкт самоохорони. Стародавні філософи казали, що людина — це звір без крил і без пір’я.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
15/XII — 44 р. Як той звір після тяжкої втечі, зазнавши смертельної загрози й поранень, вилежуюсь тепер у безпечному й теплому барлозі, зализую рани, оддихаюсь. Нарешті я й постригся — парикмахер одразу впізнав, що перед ним втікач зі сходу, і довелось коротко йому дещо пояснити.
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”