зубастий
[zubɑstɪj] Прикметник
Буква:З
Значення
- (Зоологія) –
Який має великі, гострі або помітні зуби (про тварин, риб, людей).
- (Лінгвістика) –
Розмовне. Упертий, сварливий, гостро відповідає, любить сперечатися (про людину).
- (Лінгвістика) –
Розмовне. Гострий, різкий, уїдливий (про висловлювання, тон, відповідь тощо).
- (Техніка) –
Технічне. Який має зубці, виступи, що нагадують зуби (про деталі, інструменти, механізми).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. зубастий, р. зубастого, д. зубастому, з. зубастого, о. зубастим, м. зубастім
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘зубастий’ походить від праслов’янського кореня *zǫbъ, що означає ‘зуб’. Цей корінь споріднений з багатьма індоєвропейськими мовами, зокрема з литовським žambas (гострий предмет), латиським zuobs (зуб), грецьким γόμφος (кілок, цвях), давньоіндійським jámbhaḥ (зуб, паща) та тохарським kam (зуб). Всі вони походять від індоєвропейського *g’ombhos, що означає ‘виступ, те, що виросло’, і пов’язані з дієсловом *g’en- ‘народжуватися’. Таким чином, ‘зубастий’ буквально означає ‘той, хто має великі або видатні зуби’.