Древослів

Словник Української Мови

зубатий

Буква

1. Який має великі, гострі або помітні зуби.

2. Уживається у власних назвах, зокрема народної казкової істоті — Зубатий Віл, а також у прізвиськах.

3. Розм. Про людину, яка має гострі, виразні риси обличчя, особливо щелепи.

Приклади вживання слова

зубатий

Приклад 1:
На рецепції нас обслуговував майже двометрового зросту зубатий мурин в одязі царя Каспара, проте більше схожий на котрогось із асів Після отримання відповідних ключів Доктор рушив оглянути наш із ним апартамент.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

More posts