1. Який має великі, гострі або помітні зуби.
2. Уживається у власних назвах, зокрема народної казкової істоті — Зубатий Віл, а також у прізвиськах.
3. Розм. Про людину, яка має гострі, виразні риси обличчя, особливо щелепи.
зубатий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
На рецепції нас обслуговував майже двометрового зросту зубатий мурин в одязі царя Каспара, проте більше схожий на котрогось із асів Після отримання відповідних ключів Доктор рушив оглянути наш із ним апартамент.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Частина мови: прикметник () |