Значення
- (Медицина) –
Сукупність трав’янистих рослин, що використовуються в народній медицині, знахарстві, а також для приготування ліків, відварів, настоянок; лікарські, цілющі трави.
- (Ботаніка) –
Зібране та висушене лікарське або ароматичне рослинна сировину (трави, квіти, коріння), призначене для лікування, приготування напоїв або як приправа.
- (Міфологія) –
У міфології, фольклорі та казках — чарівна, магічна трава або особливий збір рослин, якому приписуються надприродні властивості (наприклад, зілля від усіх хвороб, любовне зілля).
- (Медицина) –
Розм. Про ліки, лікарські препарати (часто іронічно або зневажливо).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. зілля, р. зілля, д. зіллю, з. зілля, о. зіллям, м. зіллі, к. зілля
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘зілля’ в українській мові має глибоке коріння, що сягає праслов’янської доби. Воно походить від праслов’янського *zelo, що означало ‘трава’ або ‘зелень’. Це слово споріднене з багатьма індоєвропейськими мовами: литовською žolė (‘трава’), латинською holus (‘зелень, овочі’), грецькою cholē (‘жовч’), санскритом hari (‘жовтуватий, зеленуватий’). Усі вони походять від індоєвропейського кореня *ghel- зі значенням ‘світло-зелений’ або ‘жовтий’. В українській мові ‘зілля’ традиційно означає трави, особливо лікарські або чарівні, що використовувалися у народній медицині та обрядах. Це слово також пов’язане з дієсловом ‘зілити’ (чарувати, ворожити), що відображає давні вірування у магічну силу трав.