Значення
-
Рослина з м’яким, гнучким стеблом, що не дерев’яніє, з вузькими листками, квітками у вигляді колосків або волотів, здебільшого з родини злакових; така рослина, що вкриває поверхню землі, утворюючи дерен або луки.
-
Зілля, лікарські або ароматичні рослини, що зазвичай висушені та використовуються в медицині, косметиці, кулінарії тощо.
-
Перен., розм. Маріхуана, гашиш або інші наркотичні речовини, виготовлені з конопель.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. трава, р. трави, д. траві, з. траву, о. травою, м. траві, к. траво
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘трава’ походить від праслов’янського *trava / *trěva, що первісно означало ‘те, що поїдається’ і пов’язане з дієсловом *traviti / *truti (‘поїдати’). Це слово має відповідники в багатьох слов’янських мовах: російське ‘трава’, польське ‘trawa’, чеське ‘tráva’, болгарське ‘трева’, сербохорватське ‘трава’ тощо. Таким чином, ‘трава’ — це давня спільнослов’янська назва рослинності, яку їдять тварини.