1. Властивість засудженого; стан людини, яку засуджено судом за вчинення злочину до певного покарання.
2. (перен.) Стан суспільної моральної оцінки, коли дії, вчинки або явища визнаються негативними, неприйнятними; осудимість.
засудженість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |