Словник Української Мови
Буква
Тяжкий предмет (часто зроблений зі скла, каменю, металу тощо), який кладуть на папір, щоб він не зсувався та не злітав від вітру або струменя повітря.
Прилад у вигляді важкої плити або валика для витискання вологи з білизни під час прасування.
У поліграфії: пристрій для розрівнювання та вигладжування паперу під час друку або брошурування.
Приклад 1:
Скляні шафи з книгами, радіоприймач на бюрку з полірованого горіхового дерева, одностильність меблів, писемний стіл під зеленим сукном, накритий грубим склом, а на тім склі віддзеркалені писемні приладдя — грубі чотирикутні чорнильниці на бронзових підставках і з бронзовими покришечками, мармурове прес-пап’є, бронзова пірамідка з олівцями й ручками, стосик книг, телефонний апарат… Андрій постояв лише мить на порозі, охопив те все оком і зупинився ним на людині, що сиділа зручно в глибокім фотелі й читала газету. Людина помалу звелась назустріч, низенька, кремезна, в військовій уніформі з блискучими ременями навхрест, і промовила сухо: — Будь ласка, — й показала жестом на фотель поруч.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”
Приклад 2:
Андрієва віра в те, що лист піде, захиталася, спостерігаючи, як лист мандрує з-під прес-пап’є під прес-пап’є. Виходить, що він підпорядкований двом волям тут, жіночій і мужській.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”