застіжка

1. Пристрій для з’єднання, закріплення або закриття частин одягу, взуття, сумок тощо (наприклад, ґудзик, блискавка, пряжка).

2. Те саме, що застібання — дія за значенням дієслова «застібати» (закріплювати, з’єднувати за допомогою такого пристрою).

3. У техніці: деталь або механізм для тимчасового жорсткого з’єднання частин механізму, вузлів конструкції.

4. У переносному значенні: те, що пов’язує, з’єднує когось або щось (наприклад, почуття, інтерес).

Приклади вживання

Приклад 1:
Червона стьожка й застіжка були оксамитові, на голові бриль був солом’яний, але не простий. Сині шаровари були широкі.
— Самчук Улас, “Марія”

Частина мови: іменник (однина) |