Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що закладений, закритий цеглою або камінням з використанням розчину (про отвір, вікно, двері тощо).
2. Такий, що навмисно укладений, вмурований у стіну, фундамент або іншу споруду під час будівництва (про предмет, рідше — про живу істоту).
3. Переносно: ізольований, відокремлений від зовнішнього світу; такий, що опинився в ув’язненні, замкненому просторі.
Приклад 1:
— живцем замурований в чотири стiннi — слухати радiо, курити в кватирку й з жахом дивитись, як невiдворотно вимикається з‑пiд нього, пре з‑пiд ляди, самою силою органiчного росту пхана, єдина жiнка в його життi — та, котру сам породив? “Задери сорочечку, я хочу подивитись, як ти формуєшся” (i чи не та сама заклопотано‑розпорядча iнтонацiя — “Повернись, я тебе хочу ще ззаду взяти”, — через двадцять рокiв, щойно зачута, сколихне в тобi давнозатрачене вiдчуття дому?
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Приклад 2:
А що друга недоля — то хлопський рід, То погорджений рід, замурований світ, То затроєний хліб, безславний гріб. А що третя недоля — то горда душа, Що нікого не впустить до свого нутра, Мов запертий огонь, сама в собі згора, Матінко моя ріднесенька!
— Невідомий автор, “153 Ziv Ialie Listia Ivan Iakovich Franko”