фідуціарний

1. Пов’язаний з довірчими відносинами, що ґрунтуються на довірі, обов’язку та добросовісності, особливо у сфері управління майном або інтересами іншої особи (наприклад, фідуціарний договір, фідуціарна власність).

2. У фінансовій та юридичній практиці — що стосується особи (фідуціарія), яка зобов’язана діяти виключно в інтересах іншої особи (бенефіціара) та керувати переданим майном на умовах повної довіри та відповідальності.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикментик () |