фідуція

[fidut͡sijɑ] Іменник

Буква:Ф

Значення

(у римському праві) Договір довірчого управління майном (фідуціарна угода), за яким власник передає майно іншій особі (фідуціарію) у повну власність, але з обов’язком повернути його або передати третій особі після виконання певної умови.
(у сучасному праві) Довірче управління майном або цінними паперами в інтересах власника або третіх осіб, що здійснюється на підставі спеціальної угоди.
(переносно) Довіра, упевненість у комусь або чомусь; кредит довіри.

Граматичні форми:

н. фідуція, р. фідуції, д. фідуції, з. фідуцію, о. фідуцією, м. фідуції, к. фідуціє