фідуція

1. (у римському праві) Договір довірчого управління майном (фідуціарна угода), за яким власник передає майно іншій особі (фідуціарію) у повну власність, але з обов’язком повернути його або передати третій особі після виконання певної умови.

2. (у сучасному праві) Довірче управління майном або цінними паперами в інтересах власника або третіх осіб, що здійснюється на підставі спеціальної угоди.

3. (переносно) Довіра, упевненість у комусь або чомусь; кредит довіри.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |