Словник Української Мови
Буква
1. Той, хто або те, що замінює когось або щось, виконує функції іншої особи чи предмета.
2. Продукт, речовина або виріб, призначені для заміни іншого продукту, речовини чи виробу, часто з аналогічними властивостями або функціями (наприклад, замінник цукру, замінник молока).
3. У мовознавстві — слово або словосполучення, яке вживається замість іншого слова або виразу для уникнення повторень або з інших стилістичних причин.
Приклад 1:
Якщо виробництво аерозолів з CFC повністю заборонено згідно з Монреальською угодою 1988 року, то заміна CFC на безпечний компонент у холодильниках (побутових і промислових) тільки починається, причому замінник — HCFC є менш шкідливим для озонового шару, але він повільніше розсіюється і посилює парниковий ефект. Тому прийняте міжнародне рішення і про його заміну на користь екобезпечних 99 речовин — замінників
— Малярчук Таня, “Згори вниз”
Приклад 2:
Використовується для розбиття на окремі блоки великих обсягів даних 24 CAN (Cancel – відміна) ^X Зазначає, що даними, які передували цьому символові у повідомленні чи блоці, слід знехтувати (зазвичай у разі виявлення помилки) 25 EM (End of Medium – кінець носія) ^Y Указує на фізичний кінець носія інформації 26 SUB (Substitute – замінник) ^Z Використовується для заміни помилкового чи неприпустимого символу.
— Невідомий автор, “132 Trofimenko Og Prokop Iuv Shvaiko Ig Ta Inc Osnovi Programuva Tech”