Значення
-
Стан, коли когось або щось перестають пам’ятати, згадувати; повна втрата пам’яті про когось, щось або непам’ятність.
-
У літературі та філософії — символічний простір небуття, непам’яті, куди відходять померлі або минулі події; часто ототожнюється з небуттям.
-
(У переносному значенні) Стан повного душевного спокою, відчуття відірваності від турбот, коли забуваються навколишні події.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. забуття, р. забуття, д. забуттю, з. забуття, о. забуттям, м. забутті, к. забуття