непритомність

1. Патологічний стан, що характеризується повною або частковою втратою свідомості, знепритомненням, спричинений різними факторами (наприклад, травмою, різким зниженням артеріального тиску, сильним емоційним потрясінням тощо).

2. У переносному значенні — стан повної відсутності уваги, заціпеніння, спантеличеності, коли людина не усвідомлює навколишнього.

Приклади вживання

Приклад 1:
А Ти при всіх натомість незримо обіймаєш чотирма мою незриму світлу непритомність. І дві мене, прозорі від безсонь, на перехресті вічності й вівторка, стоять під тінню бронзових долонь, одна – Твоя, а друга – недоторка.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |