Значення
-
Власна назва одного з дванадцяти апостолів Ісуса Христа, який зрадив Учителя за тридцять срібняків; Іуда Іскаріот.
-
Переносно: зрадник, віроломна людина, яка видає когось, зраджує довіру (зазвичай з корисливих мотивів).
-
Назва одного з братів Ісуса Христа, автора однієї з книг Нового Заповіту; Іуда, або Юда Фаддей (Юда Яківлів).
-
Власна назва одного з братів Ісуса Христа, згаданого в Євангеліях; Юда (також Іуда).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. юда, р. юди, д. юді, з. юду, о. юдою, м. юді, к. юдо
Походження слова (Етимологія)
Слово «юда» в українській мові означає «зрадник». Воно походить від власного імені Юда (Іуда), яке в давньоєврейській мові мало значення «(Він) Ягве вихваляє». Згідно з Євангелієм, так звали апостола, який зрадив Ісуса Христа, тому його ім’я стало загальною назвою для зрадника чи запроданця. Це слово зустрічається в багатьох слов’янських мовах, наприклад, у російській, білоруській, болгарській, польській, чеській та інших.