запроданець

1. Історична особа, яка за часів Гетьманщини (XVII–XVIII ст.) займалася збором податків, мит та інших державних доходів, часто на умовах відкупу (оренди цього права).

2. Переносно: людина, яка зраджує інтереси свого народу, батьківщини або певної спільноти заради власної вигоди; зрадник, перевертень.

Приклади вживання

Приклад 1:
Тоді виходить, що кожен поляк, у тім числі і Жолкевський, є запроданець Польщі? Та про себе вони так не скажуть.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”

Частина мови: іменник (однина) |