Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що має здатність бачити або передбачати події, явища, обставини, недоступні звичайному сприйняттю; прозорливий, провидний.
2. Стосунок до людини, яка володіє надприродною, на думку віруючих, здатністю бачити минуле чи майбутнє, віддалені події; той, хто має дар ясновидіння.
1923 Київ навесні ввечері Хоч як звели тебе гермокопіди І несмак архітекторів-нездар, І всюди прослід залишив пожар,— Ти все стоїш, веселий, ясновидий І недаремно вихваляють гіди Красу твою, твій найдорожчий дар Синіють води, зеленіє яр, І стелються сліпучі краєвиди. А вулиці твої виводить зір В повітря чисте. — Бажан Микола, “Карби (зібрка)”