викружка

[ʋɪkruʒkɑ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Мистецтво) –

    Рідкісна назва для викрутаса, викрутливої лінії або завитка в орнаменті, різьбленні тощо.

  2. (Техніка) –

    У техніці — інструмент для викручування (наприклад, для виймання зламаних болтів, шпильок).

  3. (Лінгвістика) –

    Розмовне позначення хитрого, викрутливого вчинку або способу уникнення чогось.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. викружок, р. викружка, д. викружкові, з. викружок, о. викружком, м. викружкові, к. викружку

Більше записів