викружка

1. Рідкісна назва для викрутаса, викрутливої лінії або завитка в орнаменті, різьбленні тощо.

2. У техніці — інструмент для викручування (наприклад, для виймання зламаних болтів, шпильок).

3. Розмовне позначення хитрого, викрутливого вчинку або способу уникнення чогось.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |