посутність

1. У філософії та релігії — внутрішня, істинна сутність, основа буття, що лежить в основі явищ і відрізняється від зовнішніх, випадкових ознак; онтологічна основа існування.

2. У переносному значенні — найглибший, найважливіший зміст чого-небудь, суть, основа.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |