1. У спосіб, властивий посуті (суті, істоті) чогось; у самій суті, по суті, істотно.
2. (У логіці) Стосовно сутності, внутрішнього змісту; за змістом, а не за формою.
посутньо
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Зрештою, так само не виключене, що ці почуття викільчилися з тих заглибин людського єства, де поблизу вижовчується й заздрість, а що він, Богдан, у душевній скруті, яка знічев’я опадає кожного, зопалу не розчовпав доладу, що й до чого, то йому й здалося, ніби то заздрість, байдуже, що йому, Богданові, коли хоч трохи посутньо розміркувати, просто бракує підстав заздрити там, де нема чому заздрити? Чи саме така вже природа заздрости, що вона й не потребує жодних підстав, бо заздрість — це просто дірка в душі, і хочби й скільки простягав людині, враженій заздрістю, живих, цілющих хлібів, вони незмінно обертатимуться на камінь, бо ніщо в світі не спроможне загатити прірву, розпанахану заздрістю?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Частина мови: прислівник () |