1. (у філософії, особливо в схоластиці) Який існує самостійно, незалежно від іншого; субстанційний, субстанціальний.
2. (у мовознавстві) Стосований до іменника, що називає предмет (особу, річ, явище); предметний, субстантивний.
посутній
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |