вигнанець

Особа, яку було насильно вигнано з рідної землі, батьківщини або певної території, часто з політичних, національних, релігійних чи інших мотивів; той, хто перебуває у вигнанні.

Той, хто був виключений, вигнаний з якоїсь організації, колективу, спільноти (наприклад, зі школи, робочого місця, громади).

У переносному значенні: той, хто почувається відчуженим, самотнім, позбавленим зв’язку зі своїм оточенням або звичним середовищем.

Приклади:

Приклад 1:
Одним із перших до Острога прибився вигнанець і заб-лукалець з Москви, вхняплений у свою роботу книгодрукар Іван Федоров, або Московитин, як його називали тут. Цей вічно голодний чолов’яга знайшов у батька і прихисток, і кусень хліба.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”