Словник Української Мови
Буква
1. Той, хто має верховну владу в державі; монарх, правитель, повновладний господар.
2. Той, хто володіє ким-небудь або чим-небудь, має у своїй власності; власник, господар.
3. (переносно) Той, хто досяг вершин у якійсь галузі діяльності, панує в певній сфері; майстер, неперевершений творець.
Приклад 1:
«Невже це новий Тамерлан, володар світу? !» (3: 60).
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Хіба не має мій володар достатніх підстав — служіння поганським богам, дияволові, чаклунство, розпуста, пияцтво, шпигунство на користь Генуї, можливо, содомія — хіба не має володар достатніх підстав, аби негайно взяти нікчемного паяца під варту і, прогнавши його солоними різками по Мосту Зітхань, запакувати до ПЕРВЕРЗІЯ 180 одного зі славетних piombi1 під розпеченим свинцевим дахом, де його мерзенна шкіра навіки позлазить із падлючих кісток від смертоносного сквару?.. — Помовч, дурню!
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 3:
Найбільшу запопадливість виявляв володар Кіпру, який у своїх дипломатичних посланнях фараону завбачливо кланявся навіть його коням та колісницям. Естафету завоювань перебрав від Тутмоса III Аменхотеп
— Невідомий автор