Словник Української Мови
Буква
1. Особа, якій належить якась власність, майно, об’єкт права власності; власоделець.
2. Той, хто має, тримає у себе якусь річ, тварину тощо, не обов’язково будучи її юридичним власником; володілець.
3. (у спеціальному вживанні) Юридична або фізична особа, що має право власності на підприємство, цінні папери, інтелектуальну власність тощо.
Приклад 1:
Так народився Моцарт, великий власник мого серця. Але я, напевно, не витримаю до Венеції.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Доказів історичності Заратуштри не існує, проте релігієзнавці вважають, що цей пророк не міг бути самим лише витвором народної фантазії, надто вже по-земному звучить його ім’я (воно означає «погонич верблюдів», «власник золотих верблюдів» чи «власник старих верблюдів»). Не з’ясовано, коли жив Заратуштра: в VI ст.
— Невідомий автор
Приклад 3:
З 1999 р. пошук сигналів з космосу може виконувати кожен власник персонального комп’ютера. Для цього треба приєднатися до проекту SETI@home, започаткованого астрономами Каліфорнійського університету .
— Невідомий автор