Значення
- (Юриспруденція) –
Особа, якій належить якась власність, майно, об’єкт права власності; власоделець.
- (Юриспруденція) –
Той, хто має, тримає у себе якусь річ, тварину тощо, не обов’язково будучи її юридичним власником; володілець.
- (Юриспруденція) –
(у спеціальному вживанні) Юридична або фізична особа, що має право власності на підприємство, цінні папери, інтелектуальну власність тощо.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. власник, р. власника, д. власникові, з. власника, о. власником, м. власникові, к. власнику