Особа, яка здійснює верховну владу в державі, країні або окремій території; володар, володарка.
Керівник, глава якоїсь установи, організації або громади (зазвичай урочисте або ірон.).
Той, хто править кіньми, запряженими в екіпаж; візник.
правитель
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
І навіть дож, головний правитель міста, з острахом позирає на нього, не наважуючись першим заговорити. Так, це він — жах і трепет веселої республіки, 1 «Політ турка» (італ.).
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Частина мови: іменник (однина) |