Значення
-
У фармації та хімії: спиртовий або спирто-ефірний розчин лікарських або ароматичних речовин, що застосовується як лікарський засіб або для надання запаху.
-
У геральдиці: основна фарба (емаль), металевий колір або хутро (білий і чорний), що використовуються при створенні гербів; умовне позначення кольору на кольорових та чорно-білих зображеннях герба (наприклад, червоний — червлень, синій — лазур).
-
У алхімії та історичному вжитку: есенція, настоянка або витяг з якоїсь речовини, що вважалася носієм її суттєвих властивостей.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. тинктура, р. тинктури, д. тинктурі, з. тинктуру, о. тинктурою, м. тинктурі, к. тинктуро
Походження слова (Етимологія)
Слово «тинктура» походить від латинського tinctura, що означає «фарбування, настоювання». Воно пов’язане з дієсловом tingere — «фарбувати, змочувати». У сучасній українській мові вживається переважно у фармації та хімії для позначення спиртової настоянки лікарських рослин. Етимологічно воно споріднене з такими словами, як «тинктурний» (той, що стосується настоянки) та «тинктуральний» (той, що має властивості настоянки).