НАСТО́ЯНКА, и, жін.
1. Алкогольний напій, виготовлений шляхом настоювання горілки, спирту або іншої міцної основи на ягодах, плодах, травах, корінні чи інших ароматичних речовинах. Домашня вишнева настоянка мала насичений колір і терпкий смак.
2. рідко, спец. Те саме, що настій (у 1-му значенні); рідина, яка ввібрала в себе розчинні речовини з рослинної сировини внаслідок тривалого перебування в ній. Лікарська настоянка валеріани заспокоює нервову систему.