Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що містить велику кількість певних речовин, елементів або властивостей; концентрований, густий, інтенсивний.
2. Про колір або звук: дуже яскравий, глибокий, повний за тоном; інтенсивний.
3. Про повітря або запах: важкий, густий, важкодихкий.
4. Хімічний термін: такий, що містить максимально можливу кількість розчиненої речовини за певних умов (про розчин); а також про органічну сполуку, що не має кратних (подвійних чи потрійних) зв’язків між атомами вуглецю.
Приклад 1:
Проте ми охоче підтримуємо зносини з людьми, які до цього часу здорові, але розум яких пошкоджений і насичений отруйними вченнями. Але ж ми не захворіли б тілом, якби раніше не захворіли душею.
— Григорій Сковорода, “Сковорода Григор Й. Григор Й Сковорода В Рш . П Сн . БайКи. Д Алоги. Трактати. Притч . Прозов Переклади”
Приклад 2:
Вираз константи рівноваги солі, які дисоціюють на йони, спрощується, якщо розчин солі насичений і концентрація постійна. Такі розчини практично найчастіше зустрічаються в аналітичній роботі при дослідженні погано розчинних речовин: галогенідів срібла, різних сульфідів і т. д. Наприклад, в розчині хлориду срібла, що містить осад цієї солі, концентрація молекул хлориду постійна CAgCl = const, а тому можна написати: CAg CCl=const = LAgCl( при T = const) (9.11) Аналогічне рівняння буде справедливе для будь -якої солі, якщо вона взята в насиченому розчині (що знаходиться в рівновазі з твердою сіллю).
— Невідомий автор, “Oi Ta In Zagalna Khimiia Tech”