1. Такий, що не викликає сумнівів, не потребує доказів; беззаперечний, безспірний.
2. Повністю очевидний, безсумнівний; такий, що не може бути спростований.
незаперечний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Навколо Метрів, авторитет яких був незаперечний, утворювалася молода порість перекладачів, здатних будувати міцні й сучасні мости між українською і світовою культурою (Перепадя, Доценко, Череватенко, пізніше Стріха, Шовкун, Москаленко). У цих вечорах я брала активну участь: відкрила авдиторії своєрідну постать канадської письменниці індіанського походження Полін Джонсон (Техагіонвейк) (з нею мене познайомила моя добра товаришка Марія Скрипник, діячка прорадянського Товариства Об’єднаних українців Канади), читала свої переклади з польської, англійської і французької, а на вечорі югославської поезії за дорученням Івана Світличного — його переклади з Десанки Максимович та ін.
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”
Частина мови: прикментик () |