турбота

1. Дія за значенням турбувати; клопіт, неспокій, занепокоєння, викликані якоюсь справою, обставинами або долею когось, чогось.

2. Старанність, ретельність, уважність, які виявляються у догляді за кимось, чимось або у виконанні якоїсь справи.

3. Те, що викликає клопіт, потребує уваги, старань, догляду; обов’язок, справа, про яку потрібно піклуватися.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |