опікунство

1. Правовий інститут, що передбачає призначення повнолітньої дієздатної особи (опікуна) для здійснення особистих не майнових та майнових прав і обов’язків, представництва та захисту прав і інтересів неповнолітніх дітей, а також осіб, визнаних судом недієздатними.

2. Дія за значенням «опікувати»; піклування, догляд, опіка над ким-небудь або чим-небудь.

3. Установа або організація, яка здійснює функції опікуна над певною особою або групою осіб.

Приклади вживання

Приклад 1:
З галицьких письменників виставлено лише одну драму Рудольфа Моха “Опікунство”, та вона в репертуарі не вдержалася. Першими виставами театр представив себе вдатно і гарно.
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”

Частина мови: іменник (однина) |