Словник Української Мови
Буква
Особа, яка за законом або рішенням відповідного органу здійснює догляд, виховання та захист прав та інтересів неповнолітньої, непрацездатної або обмеженої у дієздатності особи.
Особа або організація, яка опікає когось або щось, дбає про когось, піклується про когось або щось.
У широкому розумінні — захисник, покровитель, той, хто бере на себе турботу про когось або щось.
Приклад 1:
Опікун, якийсь далекий родич, теж піп, забрав сиротят до себе. Дівчинка ж бігала собі по селу малою, потім, як піднялась трохи, доглядала, а разом і гралася з малими дітками опекуновими, а стала дівкою – видали заміж за якогось п’яничку-диякона.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”