Значення
-
Корінний житель певної місцевості, країни або регіону, що народився та живе там, особливо представник автохтонного населення.
-
У розмовній мові — постійний мешканець, завсідник якогось закладу або місця (наприклад, бібліотеки, кафе), що відвідує його дуже часто.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. тубілець, р. тубільця, д. тубільцеві, з. тубільця, о. тубільцем, м. тубільцеві, к. тубільцю
Походження слова (Етимологія)
Слово «тубілець» походить від латинського «tribus», що означає «плем’я» або «рід». Спочатку воно вживалося для позначення корінного жителя певної місцевості, який належить до племені, що споконвічно там проживає. У сучасній українській мові це слово використовується для опису місцевого населення, яке є автохтонним, тобто таким, що мешкає на своїй історичній батьківщині.