Значення
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. циття, р. цить, д. циттям, з. циття, о. циттями, м. циттях, к. циття
Походження слова (Етимологія)
Вигук, який використовується для заборони або наказу замовкнути. Походить від звуконаслідувального утворення, що виникло, очевидно, внаслідок ускладнення семантично близького вигуку. Споріднений з російським «цыц», польським «cyt», чеським та словацьким «cit».