Древослів

Словник Української Мови

торуватий

[toruʋɑtɪj] Іменник

Буква:Т

Значення

  1. Який має тору, тобто виступаючі, потовщені ребра, гребені або вигини на поверхні; ребристий, грядкуватий.

  2. Уживається як власна назва або термін, зокрема в географії, для позначення об’єктів з характерною рельєфною, грядистою поверхнею (наприклад, Торуваті гори).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. торуватий, р. торуватого, д. торуватому, з. торуватого, о. торуватим, м. торуватім, к. торуватий

Більше записів