торуватий

1. Який має тору, тобто виступаючі, потовщені ребра, гребені або вигини на поверхні; ребристий, грядкуватий.

2. Уживається як власна назва або термін, зокрема в географії, для позначення об’єктів з характерною рельєфною, грядистою поверхнею (наприклад, Торуваті гори).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикментик () |